Історія появи гральних карт

Сучасний світ звик до карт як до невід’ємного атрибуту азартних ігор на кшталт блекджека чи покеру. Але карти набули своєї популярності не відразу, а пройшли раніше довгий шлях розвитку. Ця стаття розповідає про те, як картам вдалося підкорити серця гравців та перетворитися на паперові з первинних паличок.

Дата народження гральних карт не відома так само, як і назва місця. Різні дані кажуть, що їхньою батьківщиною, можливо, є Китай, або Індія, або навіть стародавній Єгипет. Але твердити точно не може ніхто. Сьогодні здається неймовірним, але у первісному вигляді гральні карти мали форму паличок чи табличок із дерева. Це цілком могли бути розмальовані в неймовірні кольори мушлі. Тодішні індійські карти зображували бога Шиву з мечем, жезлом, кубком та монетою у кожній із чотирьох рук. Цим предметам ми завдячуємо появою чотирьох мастей у сучасній колоді.

Згідно з популярною теорією давньоєгипетські служителі культу вписали свої знання в таблиці, з яких 56 «перейшли» в гральні карти. Втім, це лише версія, адже жодних підтверджень їй не знайдено.
Європейський період карткової «історії» ще загадковіший. Відоме пояснення пов’язує гральні карти із приходом циган на континент. Але існує версія, що карти винайшов невідомий француз, щоб заспокоювати хворого короля Карла VI. Десь у проміжку з 1422 по 1461 карти прийняли звичну для нас форму і відповідну назву. А ось давньоіндійські предмети Шиви знайшли свої місця: «хробаки» — це «луна» Кубка в божественній руці, Денарії перетворилися на «бубни», Меч став «піками», і завдяки Жезлам з’явилися «трефи».

Начав свою «победную ходу» континентальной Европой, карты подтолкнули развитие азартного «бизнеса». Это постоянно привлекало серьезное внимание властей. Никакой запрет не действовал, ведь люди постоянно выдумывали новые игры. И самое главное, находились мастера, которым карточная суматоха приносила отличную прибыль.

Розпочавши свою «переможну ходу» континентальною Європою, карти підштовхнули розвиток азартного «бізнесу». Це завжди привертало серйозну увагу влади. Жодна заборона не діяла, адже люди постійно вигадували нові ігри. І найголовніше, знаходилися майстри, яким карткова метушня приносила чудовий прибуток.

На місці королів зображували найвідоміших світових монархів минулих століть. У тому числі цар Давид, Юлій Цезар, Карл Великий…Дам «вибирали» по-різному. Це почесне «місце» свого часу займали такі красуні, як Дідона, Жанна д’Арк, Олена Прекрасна та подібні до них.

Свій внесок у довгу та важку історію гральних карт зробила також Росія. Середина XIX змінила геть-чисто «обличчя» карт, які до цього виглядали дуже громіздко і часто безглуздо. Завдяки старанням російських авторів Адольфа Шарлеманя та Олександра Бейдемана з’явилися атласні карти з лаконічним дизайном.

Колода карток, напевно, є у кожного другого. Одні люблять зіграти в дурня затишним вечором, інші віддають перевагу пасьянсам або бриджам. Тішить те, що вибір дуже великий, адже крім звичайних карт існують ігри в казино або інтернет-казино. Навіть у звичайному домашньому комп’ютері серед інших корисних стандартних програм закладено відомі пасьянси «Косинка» та «Павук». Після довгих років заборон карти відвоювали своє право на життя.